Історія справи

Постанова ВАСУ від 12.02.2026 року у справі №200/7821/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 200/7821/21

адміністративне провадження № К/990/30943/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 200/7821/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів в частині звільнення позивача, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року (головуючий суддя Шинкарьова І.В.),

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУНП в Донецькій області, відповідач) в якому просив суд:

1.1. визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу начальника ГУНП в Донецькій області Семенишина М.О. від 05.11.2020 № 2233, яким інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;

1.2. визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУНП в Донецькій області Семенишина М.О. від 05.11.2020 № 467 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ);

1.3. поновити ОСОБА_1 на службі в ГУНП в Донецькій області на посаді інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області з 05.11.2020;

1.4. стягнути з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.11.2020 по день ухвалення рішення суду про поновлення на службі без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів із розрахунку його середньоденної заробітної плати 733,37 гривень.

1.5. рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (середньомісячної заробітної плати) допустити до негайного виконання.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в його діях немає складу дисциплінарного проступку, а службове розслідування проведено поверхнево, без урахування всіх обставин, які мають значення. Позивач доводив, що під час дорожньо-транспортної пригоди не перебував у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується постановою Краматорського міського суду Донецької області від 14.05.2021 у справі № 234/14418/20 про закриття провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв`язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.

2.1. Також позивач стверджував, що не зобов`язаний був мати при собі страховий поліс на автомобіль, оскільки звільнений від обов`язку страхування цивільно-правової відповідальності як учасник бойових дій.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. 15.08.2002 ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ згідно з наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 31.07.2002 № 44 о/с. 06.11.2015 позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ та 07.11.2015 на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 07.11.2015 № 49 о/с прийнято на службу до Національної поліції України, що підтверджується відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_1 .

4. 09.10.2020 до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області надійшла інформація про те, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.

5. За цим фактом наказом ГУНП в Донецькій області від 09.10.2020 № 2026 «Про призначення службового розслідування» з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки зазначеної інформації та на виконанням вимог статті 14, 15 Дисциплінарного статуту, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» призначено службове розслідування.

6. За результатами проведеного службового розслідування, оформленого висновком від 27.10.2020, відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, підтвердились та було встановлено вчинення позивачем вчинку, який негативно впливає на репутацію Національної поліції України.

7. У висновку вказано, що 08.10.2020 о 22:05 позивач на автомобілі «SKODA FABIA», номерний знак НОМЕР_2 , не перебуваючи поза службою, рухався вулицею Паркова у м. Краматорську, яка є головною дорогою. У цей час з другорядної дороги бульвару Машинобудівників з боку проспекта Миру в напрямку вулиці Паркової виїхав автомобіль «VOLKSWAGEN CC», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням громадянина, який, не надавши перевагу у русі, скоїв зіткнення з автомобілем «SKODA FABIA», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Тілесних ушкоджень ніхто не отримав.

8. Цього ж дня позивача доставлено до КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Краматорська» для проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння, за результатами якого було встановлено, що він знаходився під впливом наркотичних речовин (марихуана).

9. У зв`язку з цим за порушення пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП (серія ДПР 18 № 349905 від 09.10.2020).

10. Також на місці події було встановлено, що ОСОБА_1 не мав поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку з цим за порушення пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху щодо нього було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за частиною першою статті 126 КУпАП.

11. За результатами службового розслідування ГУНП в Донецькій області прийнято наказ від 05.11.2020 № 2233 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції Дружківського ВП ГУНП в Донецькій області та їх покарання» (далі - Наказ № 2233), яким вирішено за порушення службової дисципліни, вимог пунктів 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VІІІ, пунктів 2.1 «ґ», 2.9 «а» Правил дорожнього руху, що виразилось у керуванні транспортним засобом під впливом наркотичних речовин, а також без полісу (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що негативно впливає на формування іміджу Національної поліції України та підриває її авторитет, інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

12. Наказом ГУНП в Донецькій області від 05.11.2020 № 467 о/с майора поліції ОСОБА_1 з 05.11.2020 звільнено зі служби в поліції відповідно до розділу VII Закону № 580-VІІІ за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

13. Також до матеріалів справи було долучено постанову Краматорського міського суду Донецької області від 14.05.2021 у справі № 234/14418/20, у якій зазначено, що 19.01.2021 постановою цього суду в указаній справі було призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам КЗОЗ Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи м. Маріуполь. 11.05.2021 на адресу суду надійшов висновок комісійної судово-медичної експертизи № 25, у якому вказано таке: «При судово-токсикологічному дослідженні сечі позивача не знайдено морфін, героїн, кодеїн, ефедрон, ефедрін та його похідні, промедол, трамадол, похідні барбітурової та саліцилової кислот, піразолону, фенготизина, 1,4-бенздіазепіна, ТГК, кокаїн, амфетамін, метамфетамін, метадон, МДМА, синтетична марихуана. У сечі відсутні етанол та інші спирти не знайдено». Суд у цій справі, дослідивши вказаний висновок експертизи, дійшов до висновку про відсутності наркотичного сп`яніння у позивача 08.10.2020. За таких обставини суд вирішив закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, у зв`язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021 позовні вимоги задоволено частково.

14.1. Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу ГУНП в Донецькій області за № 2233 від 05.11.2020, яким інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

14.2. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУНП в Донецькій області від 05.11.2020 № 467 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

14.3. Поновлено ОСОБА_1 на службі в ГУНП в Донецькій області на посаді інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, майора поліції, з 06.11.2020.

14.4. Стягнуто з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2020 по 01.11.2021 у розмірі 98 515 грн 95 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

14.5. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

15. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив і того, що спірні накази прийняті протиправно, оскільки не встановлено доказів скоєння позивачем дисциплінарного проступку, а службовим розслідуванням не доведено перебування позивача у стані наркотичного сп`яніння. Суд послався на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 14.05.2021 у справі №234/14418/20 у якій зазначено, що позивач не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом 08.10.2020, що підтверджено висновком комісійної судово-медичної експертизи від 11.05.2021 №25.

16. Щодо керування позивачем автомобілем за відсутності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд зазначив, що висновком службового розслідування від 27.10.2020 не доведено, що відсутність у позивача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, негативно впливає на формування іміджу Національної поліції України та підриває її авторитет та вказує на наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку за який передбачено накладання стягнення у вигляді звільнення з посади.

17. Також суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом є поважними, оскільки про порушення своїх прав він дізнався не раніше 25.05.2021 - з дня набрання законної сили постанови Краматорського міського суду Донецької області від 14.05.2021 про закриття провадження у справі № 234/14418/20 у зв`язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

18. Своєю чергою суд апеляційної інстанції виснував, що в основу службового розслідування, висновки якого слугували підставою для прийняття оспорюваних у справі наказів, було покладено обставини за які передбачено адміністративну відповідальність, одне з яких спростовано судовим рішенням, що набрало законної сили (постановою Краматорського міського суду Донецької області від 14.05.2021 у справі № 234/14418/20), щодо другого (керування позивачем автомобілем за відсутності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) - відсутнє обґрунтування, тому апеляційний суд погодився із висновком про визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів відповідача в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

19. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ГУНП в Донецькій області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.

20. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 200/7821/21 є оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій перелік яких визначений у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

21. В обґрунтування касаційної скарги, із урахуванням уточненої касаційної скарги, касатор зазначив, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.02.2020 у справі №300/1406/19, від 18.07.2019 у справі № 806/2555/17, від 06.03.2019 у справі №816/1534/16; від 13.10.2020 у справі № 805/3079/17-а, від 06.03.2019 у справі №816/1534/16, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 29.06.2021 у справі №826/7187/17, від 24.09.2020 у справі N 420/602/19, від 28.11.2019 у справі № 120/860/19-а, від 29.06.2021 у справі № 826/7187/17 щодо застосування частин першої та другої статті 18, статті 19 Закону № 580-VІІІ, підпунктів 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) та Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

21.1. Скаржник зауважив, що у вказаних рішеннях Верховний Суд указував на те, що відсутність факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів Національної поліції.

21.2. ГУНП в Донецькій області вважає, що суди при розгляді справи не розмежували поняття притягнення до адміністративної відповідальності та притягнення до дисциплінарної відповідальності й не надали оцінки діям позивача щодо вчинення саме дисциплінарного проступку.

21.3. Скаржник наполягав на тому, що відповідно до висновку КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Краматорська» від 12.10.2020 № 438 ОСОБА_1 перебував у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання канабіноїдів, які відносяться до психотропних, наркологічних, заборонених до обігу речовин, а відсутність у позивача поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є ігноруванням та недотриманням Правил дорожнього руху.

21.4. Касатор наголосив на тому, що поведінка ОСОБА_1 не сприяє формуванню іміджу Національної поліції України та створює у суспільстві наслідки, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію поліцейських, суперечить вимогам пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 та є несумісною з проходженням служби в поліції.

21.5. Одночасно, скаржник у касаційній скарзі посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та стверджував, що ОСОБА_1 порушив місячний строк звернення до суду із адміністративним позовом, як передбачено частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 05.11.2020, ознайомившись із наказом про звільнення зі служби в поліції, а до суду звернувся лише у червні 2021 року.

21.6. Відповідач вважає, що розгляд судом справи про адміністративне правопорушення не є тією обставиною, що перешкоджає чи утруднює своєчасне звернення до суду або змінює початок обрахунку строку звернення до суду.

21.7. Скаржник наполягав на тому, що, дізнавшись про порушення своїх прав після ознайомлення з наказом про звільнення, ОСОБА_1 не мав об`єктивних перешкод звернутися за захистом своїх порушених прав у місячний строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з військової служби, не очікуючи ухвалення рішення у справі № 234/14418/20 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Однак він подав позов про визнання протиправними та скасування наказів, лише 23.06.2021 та пропустив встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України строк звернення до суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2023 касаційну скаргу залишено без руху, а ухвалою від 23.10.2023 відкрито касаційне провадження.

23. Одночасно, на веб сторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 25.10.2023 забезпечено надання загального доступу до ухвали Верховного Суду від 23.10.2023 про відкриття касаційного провадження № К/990/30943/23 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 114369329).

24. Копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі № 200/7821/21 від 23.10.2023 та копію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами листом від 24.10.2023 № 200/7821/21/52599/23 надіслано на адресу ОСОБА_1 , вказану у касаційній скарзі ( АДРЕСА_1 ).

24.1. Поштове повідомленням (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0600230154268) повернулось на адресу Верховного Суду з відміткою про невручення: «за закінченням терміну зберігання».

24.2. 14.12.2023, з метою уточнення актуальної поштової адреси позивача, секретарем судового засідання Орел П.Ю., засобом телефонного зв`язку з номеру НОМЕР_4 здійснено телефонограму, яку прийняв ОСОБА_1. за телефоном (099)627-70-31, та просив направляти процесуальні документи на актуальну поштову адресу: АДРЕСА_2 . Також позивач зауважив, що ОСОБА_2 більше не представляє його інтереси у судах.

24.3. Листом від 18.12.2023 № 200/7821/21/63395/23 на адресу позивача ( АДРЕСА_3 ) повторно надіслано копію ухвали Верховного Суду від 23.10.2023 і копію касаційної скарги відповідача до додані до неї документи.

24.4. Поштове повідомленням (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0600238982500) повернулось на адресу Верховного Суду з відміткою про невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

24.5. Листом від 10.02.2024 № 200/7821/21/8278/24 втретє надіслано на адресу позивача ( АДРЕСА_3 ) копію ухвали Верховного Суду від 23.10.2023 і копію касаційної скарги відповідача та додані до неї документи

24.6. Поштове повідомленням (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0600250564810) втретє повернулось на адресу Верховного Суду з відміткою про невручення: «за закінченням терміну зберігання».

24.7. З метою уточнення актуальної поштової адреси секретарем судового засідання Орел П.Ю. засобом телефонного зв`язку з номеру НОМЕР_4 , здійснено телефонограму за телефоном НОМЕР_5 , яку прийняв позивач та просив ще раз направити процесуальні документи на актуальну поштову адресу: АДРЕСА_2 . Крім того позивач повідомив, що він перебував у Донецькій області тому не зміг з`явитись на пошту та отримати кореспонденцію, але наразі буде в Київській області та зможе отримати відправлення.

24.8. Листом від 20.03.2024 № 200/7821/21/14453/24 вчетверте направлено копію ухвали Верховного Суду від 23.10.2023 у справі № 200/7821/21 та копію касаційної скарги з додатками на вказану ОСОБА_1 адресу ( АДРЕСА_3 ).

24.9. Поштове повідомленням (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0600256624840) вчетверте повернулось на адресу Верховного Суду з відміткою про невручення: «за закінченням терміну зберігання».

24.10. Відповідно до телефонограми від 18.04.2024 № 200/7821/21/19526/24 з метою уточнення актуальної поштової адреси позивача ОСОБА_1 секретарем судового засідання Орел П.Ю. засобом телефонного зв`язку з номеру НОМЕР_4 , здійснено телефонограму, яку прийняв позивач та повідомив, що в нього наявна діюча електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку просив направляти процесуальні документи.

24.11. 18.04.2024 на вказану електронну пошту позивачу направлено електронні примірники документів (ухвали про відкриття касаційного провадження від 23.10.2023 та касаційної скарги відповідача з додатками).

24.12. Цього ж дня листом № 200/7821/21/19580/24 вп`яте направлено копію ухвали Верховного Суду від 23.10.2023 у справі № 200/7821/21 та копію касаційної скарги з додатками на вказану ОСОБА_1 адресу: АДРЕСА_3 , а також листом № 200/7821/21/19600/24 - на адресу АДРЕСА_1 .

24.13. Поштові повідомленням (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0600261864042 та 0600261864050) вп`яте повернулись на адресу Верховного Суду з відміткою про невручення: «за закінченням терміну зберігання».

25. Водночас, відповідно до пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

26. З огляду на те, що ОСОБА_1 неодноразово було направлено копію ухвали Верховного Суду від 23.10.2023 та копію касаційної скарги відповідача та додані до неї документи на вказані ним адреси, проте поштові відправлення повертались на адресу Верховного Суду із відміткою пошти про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», а також з урахування направлення електронних примірників процесуальних документів на електронну адресу вказану позивачем, Суд вважає, що позивачу вручено ухвалу Верховного Суду від 23.10.2023 та копію касаційної скарги з додатками відповідно до вимог статті 251 КАС України.

27. Однак, своїм правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України, не перешкоджає касаційному перегляду справи.

28. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 21.03.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

29. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

30. Спір у цій справі виник у зв`язку з (не)правомірністю звільнення поліцейського за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону № 580-VIII.

31. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

32. Спірні правовідносини регулюються Законом № 580-VIІI, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

33. Відповідно до статті 1 цього Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

34. Статтею 3 Закону № 580-VIII передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

35. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

36. Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

37. Як зазначалось вище, у зв`язку з реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби наказом ГУНП в Донецькій області від 05.11.2020 № 467 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до розділу VII Закону № 580-VІІІ за пунктом 6 частини першої статті 77.

38. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

39. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

40. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

41. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

42. Отже вказаною нормою встановлено спеціальний, скорочений строк звернення до суду, який законодавець визнав достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

43. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/241/21, проаналізувавши положення частини п`ятої статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

44. Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

45. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

46. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

47. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

48. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

49. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

50. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

51. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

52. Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС України.

53. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

54. Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

55. Системний аналіз процитованих положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини поважності пропущеного строку, які мають бути оцінені судом.

56. Отже, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України

57. Водночас строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку на звернення до суду та наявності підстав для його поновлення суд виходить в кожному окремому випадку з наявного обсягу доказів, причин пропуску строку на звернення до суду та враховує індивідуальні особливості кожної окремої справи.

58. За позицією ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, від судів вимагається вказувати підстави.

59. Сталою є позиція Верховного Суду про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, необхідно виходити із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

60. Навіть об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку, оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

61. З наведеного випливає, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із відповідним позовом.

62. Процесуальний закон не містить вичерпного, детально описаного переліку поважних причин пропуску звернення до адміністративного суду, та не дає визначення терміну «поважні причини». Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення підстав їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

63. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

64. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

65. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

66. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

67. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.03.2023 у справі № 600/6782/21-а, від 13.03.2023 у справі № 260/192/21, від 17.03.2021 у справі № 160/3121/20 та інш.

68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

69. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

70. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

71. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині про порушення позивачем строку звернення до суду, Суд звертає увагу на те, що згідно з наявною в матеріалах справи розпискою майора поліції Донца П.А. від 05.11.2020, останній особисто 05.11.2020 отримав копію витягу з наказу від 05.11.2020 № 467о/с про звільнення зі служби в поліції, обхідний лист, трудову книжку, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, довідку № 182 про предмети однострою, довідку для явки до військового комісаріату, був попереджений про необхідність подати декларацію при звільненні зі служби в поліції у термін, передбачений Законом України «Про запобігання корупції» (а.с. 28 зворот).

72. Отже матеріали справи дозволяють достовірно встановити день, коли позивач дізнався про оскаржуваний наказ та отримав його завірену копію - 05.11.2020.

73. За таких обставин місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, сплинув 05.12.2020.

74. До суду позивач звернувся із цим позовом 23.06.2021, стерджуючи, що фактично дізнався про порушення своїх прав не раніше 25.05.2021, коли судове рішення Краматорського міського суду від 14.05.2021 у справі № 234/14418/20 набрало законної сили.

75. Донецький окружний адміністративний суд установив та вказав у рішенні від 01.11.2021 про те, що із наказом про звільнення від 05.11.2020 № 467 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 ознайомився того ж дня, та мав строк до 05.12.2020 (включно) для звернення до адміністративного суду із цим позовом. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду із поважних причин, через відсутність в цей строк рішення суду щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, за вчинення адміністративного правопорушення, яке стало підставою для його звільнення.

76. Отже, суд першої інстанції виснував, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався не раніше 25.05.2021, коли набрало законної сили рішення суду про відмову у притягненні його до адміністративної відповідальності постановою Краматорського міського суду Донецької області від 14.05.2021 у справі № 234/14418/20, якою закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача у зв`язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

77. Верховний Суд повторює, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

78. Важливо мати на увазі, що місячний строк звернення до суду, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України, обчислюється саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав (у цій справі 05.11.2020), а не з дня коли особа почала уважати, що її права порушені.

79. Ухвалення Краматорським міським судом Донецької області постанови від 14.05.2021 у справі № 234/14418/20 про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не впливає на початок обрахунку строку звернення до суду у цій справі та не змінює момент, з якого позивач дізнався чи повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

80. Отже, ознайомившись із оскаржуваним наказом та отримавши його завірену копію - 05.11.2020 до суду із позов ОСОБА_1 звернувся лише 21.06.2021, тобто більше ніж через 6 місяців після спливу встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку для такого оскарження.

81. Такий значний пропуск строку (більше 6 місяців) вимагає підвищеного стандарту оцінки судом поважності причин його пропуску, з огляду на необхідність дотримання принципу правової визначеності, стабільності публічно-службових правовідносин та балансу інтересів особи та держави.

82. Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах, що вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суди повинні надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв`язку з тривалістю пропущеного строку, враховуючи встановлені процесуальним законодавством строки звернення до суду в цій категорії спорів.

83. При цьому особа, яка звертається до суду, повинна не абстрактно, а конкретно довести наявність об`єктивних перешкод для звернення до суду протягом розумного строку, обґрунтувати тривалість цих перешкод (чи мали вони безперервний характер та охоплювали весь період пропуску строку, чи були проміжки часу, коли звернення до суду було можливим).

84. Втім у цій справі суд першої інстанції не навів обґрунтованих доводів щодо визнання наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду та щодо відсутності у позивача дійсної перешкоди, яка завадила йому подати позовну заяву у строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, обмежившись посиланням на ухвалення Краматорським міським судом від 14.05.2021 постанови про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Питання про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду не вирішувалося судом першої інстанції.

85. Водночас відповідач наполягав на тому, що позовну заяву ОСОБА_3 подав з порушенням встановленого строку звернення до суду, а наведені ним причини пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, не є поважними та не можуть бути підставою для поновлення такого строку, оскільки з моменту, коли він дізнався про своє порушене право (05.11.2020) до моменту звернення до суду, позивач не був позбавлений можливості оскаржити наказ про його звільнення.

86. З матеріалів справи слідує, що суд першої інстанції не з`ясовував чи існували у позивача безперервно протягом майже 6 місяців об`єктивно непереборні та незалежні від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами причини для своєчасного вчинення процесуальних дій, які у розумінні викладених висновків Верховного Суду можна було б визнати поважними та чи існують докази, які б це підтверджували.

87. Звертаючись до суду апеляційної інстанції ГУНП в Донецькій області вказувало про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та наполягало, що ОСОБА_1 порушив місячний строк звернення до суду із адміністративним позовом, як передбачено частиною п`ятою статті 122 КАС України. Відповідач зазначав про відсутність у позивача об`єктивних перешкод звернутися за захистом своїх порушених прав у місячний строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду та зауважував, що розгляд судом справи про адміністративне правопорушення не є тією обставиною, що перешкоджає чи утруднює своєчасне звернення до суду або змінює початок обрахунку строку звернення до суду.

88. Однак, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021 за апеляційною скаргою ГУНП в Донецькій області, не зважаючи на доводи апеляційної скарги відповідача про порушення позивачем строку звернення із позовом та обгрунтування апеляційної скарги в цій частині порушенням судом першої інстанції норм процесуального права (частини п`ятої статті 122 КАС України), не надав цим доводам жодної оцінки та питання (не)дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом не вирішував, відповідних обставин не досліджував.

89. Отже, оскільки судом апеляційної інстанції не було надано оцінку наведеним аргументам, то Суд констатує, що апеляцйним судом при перегляді адміністративної справи порушено норми процесуального права, а саме не виконано вимоги статті 308 КАС України, не надано оцінку доводам учасника справи, не досліджено надані ним докази, не надано належної правової оцінки обставинам, на які посилався учасник справи в апеляційній скарзі.

90. Обґрунтоване судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

91. Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

92. Верховний Суд наголошує на тому, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

93. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вказує на те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

94. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

95. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

96. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об`єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу на суспільні відносини і національну безпеку, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.

97. Отже, вирішення по суті вимог позовної заяви, поданої з пропуском строку звернення до суду, без вирішення питання про поважність причин такого пропуску та поновлення пропущеного з поважних причин строку, попри те, що інший учасник справи наполягав на застосуванні процесуальних наслідків такого пропуску, є суттєвим порушенням процесу, яке впливає на законність рішення.

98. Установивши обставини, які свідчать про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції не надав цьому оцінки належним чином, хоча питання про поновлення такого строку є обов`язковим попереднім питанням, без вирішення якого перехід до матеріально-правового аналізу суті спору є передчасним, чим допустив порушення норм статей 9, 122 та 123 КАС України, а суд апеляційної інстанції, своєю чергою, не усунув таке порушення суду першої інстанції та зі свого боку допустився порушення через ненадання оцінки відповідним доводам апеляційної скарги ГУ НП в Донецькій області.

99. Таким чином, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин допустили як порушення норм процесуального права, так і неправильне застосування норм матеріального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи та правильне її вирішення.

100. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

101. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

102. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

103. Під час нового розгляду цієї справи суду першої інстанції необхідно вирішити питання щодо дотримання/недотримання позивачем строку звернення до суду, наявності/відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом відповідно до вимог процесуального закону, за умови подання позивачем відповідного клопотання, та, за наявності достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті спору з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

104. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасувати, а справу № 200/7821/21 направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов